«Якісні волинські соки мають бути не тільки в Америці та Ізраїлі, а в наших садочках» – депутати Волиньради
Голова обласної ради Ірина Вахович та депутат Юрій Ройко побували з робочим візитом у Цуманській ОТГ. В рамках цієї поїздки вони відвідали консервний цех Цуманського держлісгоспу, який є основним бюджетоутворюючим підприємством громади.
90% продукції цеху відправляється на експорт. Консервовані гриби, протерті ягоди, соки без цукру та шкідливих ароматичних домішок – далеко не повний перелік того, що виробляють в цьому цеху.
Сьогодні соки з Цуманського цеху споживають в Сполучених Штатах Америки. Там цінують волинський продукт. Також цуманську продукцію постачають в країни Європи. В Ізраїлі волинські вироби з дарів лісу входять до переліку кошерних продуктів. Але це означає доволі скрупульозне ставлення до кожної ягідки. Лісівники розповідають, що мусять нести додаткові витрати, аби підготуватися до консервування чорниць, закуплених в місцевого населення. Адже в ягодах багато листя та чашолистиків, бо в хід, як відомо, йде гребінка. Лісівники такий метод збирання дарів природи називають варварським.
Але, разом із тим, цьогоріч уже заготовили більше 10 т чорниці, смородини, малини. Згодом буде журавлина.
Загалом, волинські лісівники мають досвід виготовлення консервної продукції з часів 70-х років минулого століття. «Саме Волинь була флагманом комплексного використання природних ресурсів. Започаткував це виробництво вже покійний Дмитро Телішевський. Потрібно подякувати лісівникам, що вони зберегли ці традиції», – зауважує депутат облради Юрій Ройко.
Про кризові часи і вихід з ситуації розповіла Зінаїда Рябчун, яка очолює цей консервний цех. «Був період, коли ми не мали збуту. Постало питання: або рухаємося далі, або ж ні. Таким чином вийшли на іноземних споживачів», – пригадує пані Зінаїда.
Директор лісгоспу Юрій Ребар розповідає, що, аби утримати фахівців консервного цеху, доводиться розширювати спектри діяльності. Адже сировина для соків та варення є сезонною. Сьогодні лісгосп має ще й тепличне господарство.
Люди, які працюють в лісгоспі, в середньому заробляють 11 тис. грн в місяць. Це – непогані заробітки в Україні, але волиняни мають під боком кордон. Відомо, що по ту сторону наших рубежів українці мають шанси на більшу платню за свою роботу. Зінаїда Рябчун каже, що людей стримує патріотизм і в цьому вона не бачить ніякого пафосу. «Я тут вже приросла до цього виробництва. Все це проходило на моїх очах. Спеціалістів втримати нелегко. В Польщі можна заробити в рази більше, ніж тут. Але є люди, які мислять по-іншому: “Хто, як не ми? Не хлібом має бути сита людина», – висновок головної господині цуманського консервного цеху.
Юрій Ребар додає, що продукція цеху цікавить сьогодні не тільки іноземців: «На сьогодні ринок змінився і в Україні. Раніше люди купували дешевший, але не якісний товар, а тепер споживачі – грамотні і шукають в продукцію-органік. Ми маємо ліси і дикорослі рослини. То чому б не користуватися цим?»
Але якщо у мережах профільних магазинів продукцію цуманського консервного цеху можна купити вільно, то на столи садочків і шкіл їй потрапити не легко. Юрій Ребар каже, що тендерні процедури української системи закупівель створюють несприятливе конкурентне середовище, бо важко боротися з виробниками так званих «порошкових» соків. Лісівники просять допомоги у волинських депутатів.
Голова обласної ради Ірина Вахович висловила свою підтримку такій позиції. Загалом, робота лісгоспу в цілому і консервного цеху зокрема її вразила. «Добре, що вони орієнтовані на зовнішні ринки, але хотілося би, що цю продукцію споживали і наші люди. Було би добре, щоб при проведенні тендерних процедур при закупівлі продукції для садочків та шкіл надавалася перевага таким екологічно чистим товарам, які виробляють тут. Для підприємства це було новим поштовхом для розвитку», – додала Ірина Вахович.
Із сайта Волинської обласної ради
