Чи забирають дітей «за бідність»?
Чи забирають дітей «за бідність»?
Відібрання дитини у батьків – це завжди крайній захід. Пріоритет – безпека дитини!
Відібрання дитини – це не каральний захід щодо батьків. Це виключний захисний захід щодо дитини. Будь-яке реагування починається не з оцінки хороша чи погана сім'я, бідна чи багата, а з фіксації сигналу про можливу небезпеку для дитини.
Інформація про проблеми в сім'ї може надходити від працівників садочків і шкіл, медичних працівників, поліції, органів місцевого самоврядування, сусідів, родичів. Усі такі випадки є сигналом складних життєвих обставин, у яких опинилася сімʼя дитини.
Хто за що відповідає, коли йдеться про захист дитини і підтримку сімʼї?
Органи соціального захисту населення та надавачі соціальних послуг відповідають за роботу з сім'єю та відновлення здатності батьків виконувати свої обов'язки.
Служба у справах дітей виконує функцію – забезпечення захисту прав і безпеки дитини. Саме вони оцінюють рівень загрози, ухвалюють рішення про необхідність негайного втручання і відповідають за те, щоб інтереси дитини не поступалися інтересам дорослих, коли йдеться про ризик для життя чи здоров'я.
Відібрання дитини від батьків застосовується у випадках безпосередньої загрози життю чи здоров'ю, жорстокого поводження, залишення без догляду, систематичного невиконання батьківських обов'язків, експлуатації або інших обставин, що створюють реальний ризик для дитини.
Коли сім'я не приймає допомогу – ризики накопичуються.
Ігнорування рекомендацій, невиконання умов соціального супроводу або формальна співпраця без змін поведінки з боку батьків призводять до того, що змушені вдаватися до примусового захисту дитини.
Іноді саме відібрання дає поштовх змінитися.
Після відібрання дитини робота з батьками не припиняється. Шанс зберегти сім'ю для дитини – реальний. Соціальний супровід, підтримка контактів між дитиною та батьками, формування відповідального батьківства, створення умов для возз'єднання сім'ї залишаються обов'язковими, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.
Варто також розуміти, що відібрання дитини не означає автоматичного влаштування до інтернатного закладу.
У більшості випадків дітей намагаються влаштувати в сімейне середовище – до родичів, знайомих, сусідів, які можуть тимчасово взяти на себе догляд.
Пріоритетом завжди залишається сімейне середовище, де є безпека дитини.
Головне, що має усвідомити суспільство: відібрання дитини – це не покарання батьків і не байдужість фахівців, а виконання обов'язку негайно захистити дитину у ситуації небезпеки.
